— У світі, мабуть, не існує двох повністю однакових моделей роботи ринків електричної енергії. Всі вони мають свої особливості й тонкощі, які пов’язані зі структурою генерації в країні, історично укладеними процесами оперативного керування галуззю (централізована, як практично у всіх країнах пострадянського простору, чи децентралізована, як в багатьох країнах Європи), тощо. Закон України «Про ринок електричної енергії» було розроблено і прийнято у повній відповідності до обов’язкових настанов Директиви 2009/72/ЄС Третього енергетичного пакета Європейського Союзу. Директива показує напрямок руху, кінцеву мету, а шлях та заходи обирає сама країна, яка імплементує вимоги Директиви через національне законодавство.
Станом на сьогодні ринок працює, але якщо порівнювати з авто, то, мабуть, «їде не швидко з дещо заблокованими колесами з-за свідомо увімкнених ручних гальм». На щастя це поки не відчувають пересічні споживачі. «Гальма не відпускають» через страх подивитися правді в очі й сповістити про цю правду широкий загал. Енергетика майже відпрацювала свій фізичний ресурс, вона потребує інвестицій, вона потребує повного оновлення основних виробничих потужностей та інфраструктури. Чим раніше ми це (оновлення) почнемо робити, тим менший буде фінансовий тягар (маю на увазі тарифи й для юридичних, і для фізичних осіб), з кожним днем стан енергетики не покращується. Що зробити? Ввести нові адекватні економічні стимули роботи Виробників, Оператора системи передачі, Операторів систем розподілу.
Так, введення нового Закону Про ринок електроенергії в дію може і було завчасним, з одного боку. Багато учасників ринку попереджали про неготовність до функціонування нової моделі. Не було готове програмне забезпечення платформи функціонування деяких сегментів ринку (та воно і досі знаходиться в постійному стані доробки, налагодження й усунення критичних помилок взаємодії окремих функціональних блоків). Не були готові до обов’язкової сертифікації потенційні учасники окремих сегментів ринку, маю на увазі перш за все РДП та БР. Вже отриманий досвід показує, що процес сертифікації на РДП та БР займає до пів року для практично готових до надання цих послуг учасників ринку («Укргідроенерго», енергогенеруючі компанії з традиційних джерел (ТЕС)), що вже і казати про нових потенційних учасників цього сегменту ринку, як то «Системи управління попитом», тощо. Але з іншого боку, можна було готуватися до введення Закону ще років з десять, враховуючи постійне прагнення кожного «Наступника» перевершити «Попередника» шляхом внесення нескінченної кількості покращень чи повного скасування всього напрацьованого раніше. Тому, на мою думку, прийняття рішення про введення Нової моделі ринку було вірним і вчасним.
Тепер до «плюсів». Якщо порівнювати з моделлю, яка існувала до цього, то Нова модель – суцільний плюс. По перше, мені особисто подобається впровадження якісно нових, як для минулої моделі ринку, сегментів ринку. Особливо Ринок допоміжних послуг та Балансуючий ринок. Наприклад, раніше (та поки й зараз) електричні станції не були зацікавлені в наданні послуги з регулювання реактивної потужності, відновлення енергосистеми після особливо великих аварій зі знеструмленням більшої частини країни. В існуючій моделі ці послуги прописані й повинні оплачуватися. Також дуже прогресивним, але поки не затребуваним в нашій країні є надання послуг регулювання шляхом «Управління попитом», потенційні гравці в цьому сегменті просто не розуміють, що їх обладнання та підприємства фактично технічно готові до надання цих послуг, треба тільки пройти шлях організаційних заходів, отримання ліцензій, сертифікації!!! «Управління попитом» – це фактично DR (Demand Response) керування попитом, вкрай ефективний, економічний, безвуглецевий та популярний захід з регулювання графіку споживання енергосистем в розвиненому світі. До речі, собівартість надання послуг з регулювання шляхом «Управління попитом» в рази нижче ніж у будь-якого класичного маневрового джерела електричної енергії. Про цю тему можна ще дуже багато цікавого та нового, як для нашої країни, розказати, та то, мабуть, я зроблю наступного разу. Головний же плюс нової моделі – це можливість споживача вільно обирати собі постачальника, що неминуче приведе, та вже приводить, до значної конкуренції серед постачальників і як наслідок зниження тарифів для кінцевих споживачів, в тому числі шляхом оптимізації витрат постачальників та їх активної позиції на всіх сегментах ринку електричної енергії. Але, що цікаво, станом на сьогодні я особисто стикався з ситуацією, коли достатньо великі групи промислових споживачів навіть не знають про можливість вільно обирати постачальника, а коли дізнаються, деякий час думають, бояться щось міняти, лишаються у традиційних постачальників й іноді за це переплачують. От така правда життя.
— Стосовно «непрозорих схем заробітку» – на то є незалежний регулятор у відповідній сфері економічної діяльності (НКРЕКП) та правоохоронні органи, щоб визначати «міру, ступінь, глибину». Просто взяти й зробити таку заяву в нашому «інформаційно розвиненому суспільстві» легко. Є прогалини в правовому полі? – усуваємо ці «прогалини» та розбираємося, чи не свідомо вони були створені посадовою особою чи групою осіб.
Стосовно неплатежів вже багато інформації у відкритих джерелах надано. Уникнути цієї ситуації вже неможливо – вона вже є! А от в майбутньому. Наприклад, підприємству, яке я сьогодні очолюю, «Гарантований покупець» заборгував за відпущену електричну енергію чималеньку суму коштів за товар березня – липня 2020 року. «Гарантований покупець» борг пояснює відсутністю платежів з боку НЕК «Укренерго». НЕК «Укренерго» свою заборгованість перед «Гарантованим покупцем» пояснює відсутністю джерела покриття таких виплат в затвердженому НКРЕКП тарифі на передачу електричної енергії чи диспетчеризацію. Розберемо далі цей «ланцюжок» – НЕК «Укренерго» робить розрахунки прогнозованих обсягів виробітку електричної енергії з ВДЕ (як діючих, так і тих, які плануються до вводу в роботу в розрахунковому періоді) і закладає відповідні грошові відшкодування в бік «Гарантованого покупця», звертається до НКРЕКП на затвердження чи то коригування свого тарифу. НКРЕКП під час розгляду розрахунків НЕК з усім погоджується, а після громадських обговорень не приймає економічно підтвердженого рішення, а «прислухається» до якихось інших більш впливових ніж економічні розрахунки джерел і приймає занижений тариф на передачу НЕК «Укренерго» (де не враховано повний прогноз виробітку ВДЕ). От тут ставимо «крапку». Ми повинні розуміти, що відтермінування платежів Виробникам ВДЕ за товар березня – липня 2020 року – це лише відтермінування, і в будь-якому випадку чи то кредити, чи то цінні папери – це зрештою все одно буде закладено в тариф для НЕК чи іншого учасника ринку, а в загальному підсумку – на споживача. Чим більше рішення цього питання Держава буде відкладати, тим більше навантаження буде на тариф. Час грає проти країни. Що ж робити, щоб така ситуація не склалася в майбутньому? Приймати важливі рішення на всіх рівнях, виключно виходячи з підтверджених економічних розрахунків і моделей наступних за прийняттям рішень, короткострокових і довгострокових прогнозів розвитку ситуацій. Популізм в сторону!
— На мою думку, ринок «зеленої» енергетики бурхливо розвивається тому, що все більше людей розуміють і мають бажання передати наш світ своїм нащадкам в мінімум не гіршому стані, ніж отримали ми від своїх батьків. Ми бачимо зі світових оглядів, що устаткування, яке використовується в «зеленій» енергетиці, з кожним роком стає все дешевшим і доступнішим. Ми бачимо, що все більше вітрячків та сонячних панелей з’являється у нас на вулицях населених пунктів та оселях. Це наше майбутнє. Маленька ремарка, треба також розуміти, що виключно «зелена» генерація на сьогоднішньому рівні розвитку не зможе забезпечити повну потребу в електричній енергії.
Стосовно звинувачень: це не просто несправедливо, це низько і неприпустимо для розвинутого суспільства. Дуже дивно чути звинувачення стосовно прагнення до розвитку відновлювальних, екологічно чистих джерел енергії. Найчастіше звинувачення стосуються технарів, і звинувачують їх люди, які дуже далекі від енергетики, прочитали в кращому випадку пару статей в сумнівній пресі. Звинувачувати можна, наприклад, тих «гравців» ринку, які отримували чи отримують ТУ на будівництво ВДЕ, використовуючи доступний адміністративний ресурс, а насправді й не думали нічого будувати, і продають перспективне місце під ВДЕ реальному інвестору, хоча і в цьому нічого протиправного немає, за виключенням використання адміністративного ресурсу.
Прості приклади: у 2019 році частка ВДЕ в мережах Німецького системного оператора «50Hertz» складала в середньому 60%. За результатами першого півріччя 2020 року частка ВДЕ у виробництві електричної енергії в Німеччині склала майже 56%. «50Hertz» поставила перед собою завдання досягнути 100% частки ВДЕ у споживанні енергії й надійно інтегрувати цей обсяг в енергосистему до 2032 року. Безумовно мова йде про середньорічний показник, а не в кожну годину.
В Україні, для порівняння, частка ВДЕ у виробництві за перше півріччя 2020 року склала лише 7%, а за 2019 рік – 3,6%. І ми при цьому кажемо про «неймовірні досягнення» країни в розвитку ВДЕ?! Хочу додати, що 7% – це на фоні загального зниження споживання в країні у 2020 році, тобто в умовах минулого року ця величина буде меншою.
Ми на сьогодні, якщо порівнювати з іншими країнами світу, знаходимося ще на початку шляху впровадження ВДЕ в енергосистему країни. А те, що ми трохи не вміємо поки її належним чином інтегрувати як технічно, так і економічно – так це можна виправити.
— Треба не заговорювати тему, а діяти. Є три майже всім відомі шляхи :
- Випуск облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП).
- Отримання НЕК «Укренерго» (чи будь-яким іншим учасником ринку) кредитів від міжнародних чи національних фінансових установ для погашення заборгованості перед Виробниками ВДЕ.
- Включення в тариф НЕК «Укренерго» (чи іншого учасника ринку) на наступні декілька років витрат на погашення заборгованості.
Після обрання шляху, підписання угод про реструктуризацію боргів з усіма учасниками ринку, а не з групою «особливих» учасників.
Який шлях обрати – вирішувати й гарантувати Державі.
— На мою думку, це дуже просте рішення із серії «двоходових схем» – «відібрати й поділити», «блекаут – винні ВДЕ», «Висока вартість електричної енергії – винні ВДЕ». Деякі вимоги цього Закону цілком слушні, а деякі – цілком безглузді. Законом фактично ввели понижуючі коефіцієнти до тарифів для окремих груп ВДЕ (знизили «зелені» тарифи в результаті «домовленостей» з крупними гравцями ринку), ввели відповідальність за небаланси Виробників з ВДЕ встановленою потужністю вище 1 МВт (фактично примусили відносно великих Виробників ВДЕ більш якісно відноситись до прогнозування виробітку), запровадили державну підтримку 20% виробництва з ВДЕ з Держбюджету починаючи з 2021 року, Держава дала чергові гарантії, що надалі «зелений» тариф переглядатися ніколи вже точно тепер не буде (дуже хочеться бути в такому впевненим і за наступної влади), в цілому показали, що Держава прагне врегулювати ситуацію з боргами, які виникли за першу половину 2020 року. Окремо хочу відзначити «геніальність» введення Послуги зі зменшення навантаження Виробником з ВДЕ наданої в результаті виконання команди оператора системи передачі. При цьому Вартість послуги дорівнює вартості електричної енергії, не відпущеної таким виробником за «зеленим» тарифом. Вартість цієї послуги буде враховуватись в тарифі НЕК «Укренерго» на диспетчеризацію та відповідно потрапляти в тариф для кінцевого споживача. Тобто ми як споживачі будемо платити Виробникам за електроенергію, яка не вироблена та ще й по «зеленому» тарифу – це по-перше! По-друге, «зменшення навантаження» чи то інакше «зниження генерації» – це фактично прямі втрати існуючих енергетичних ресурсів, які можна було використати! У світі існують діючі цивілізовані шляхи врегулювання цієї ситуації, і про це не може бути невідомо фахівцям, які придумали такий «геніальний план».
Закон 810 не вирішить кризу. Причиною тих чи інших подій в енергетиці може бути безліч різноманітних факторів і для вирішення ситуації, що склалася, не може бути застосоване просте рішення. Ми всі читаємо реакцію європейських інституцій на стан виконання Закону 810 та Меморандуму. Може щось і зміниться в кращий бік, але на сьогодні не чутно про бажаючих у наданні кредиту НЕК «Укренерго» під погашення заборгованості.
На мою думку, цей Закон був дуже «швидкий», шлях вирішення кризи може бути лише в повній зміні економічної моделі роботи Виробників з ВДЕ в Україні. Тим більше з введенням нової моделі ринку зміна умов роботи ВДЕ була б доречною і сприйнята всіма гравцями ринку. Ця економічна модель перш за все повинна бути сприятлива для технологічних особливостей роботи національної енергосистеми, а не навпаки – як сьогодні, коли технологи вже і не знають, як керувати існуючими і як інтегрувати нові ВДЕ в сучасний ринок за старою економічною моделлю роботи ВДЕ. Саме таку нову економічну модель і треба було Розробляти, Пропонувати й Обговорювати з крупними й не дуже інвесторами у ВДЕ. На жаль, зараз ступінь довіри з боку інвесторів у ВДЕ втрачається прямопропорційно зі станом поточних розрахунків за відпущену електричну енергію та станом підготовки до погашення існуючих боргів. Країні буде вкрай важко налагодити та вести новий діалог. А він неминучий. Традиційний для останнього часу переговорний хід як то «Зміна складу Переговорників» – може не спрацювати.
— Я не можу прогнозувати таку ситуацію, бо не маю всієї необхідної інформації.
Стосовно звернення інвесторів в суди з позовами на відшкодування втрат через прийняття Закону 810, то на це і проводились перемовини, й був підписаний Меморандум – тобто виконуйте домовленості, прописані в Меморандумі, та Закони України, і все буде добре.
Стосовно звернення в суди, стосовно стягнення в примусовому порядку боргів, які накопичив «Гарантований покупець» у 2020 році – вони будуть, і вже є. Це питання стосується виключно виконання Господарського кодексу України з боку сторін чинних договорів. І чим швидше буде врегулювано питання джерела погашення, тим менші витрати понесе державне підприємство за рахунок не тільки повернення основного тіла боргу, а і штрафних нарахувань.
— Маю надію, що не має, хоча після прийняття останніх рішень КС, які стосуються антикорупційного законодавства, можна очікувати будь-якого рішення. Мені здається, що деяким силам в Україні живеться «чим гірше, тим краще». Так було і з заблокованим тарифом НЕК «Укренерго» на 2020 рік. При цьому наслідок судового розгляду – борги перед виробниками з ВДЕ підкрадаються до 30 млрд грн. У випадку з КС може бути значно гірше.
Здоровий глузд повинен бути сильнішим за чергову спробу піару на цій темі та спроби остаточної дестабілізації роботи енергетичної галузі країни.
— А чого Ви думаєте, що ОЕС України працює нестабільно? Мені здається, що технологічно ОЕС України працює стабільно, тому що в провідних підприємствах галузі ще лишилися фахівці, які знають, як працює і повинна працювати ОЕС. ОЕС України працювала не стабільно в 90-ті роки минулого століття, коли працювала з частотою 49,0 – 49,2 Гц протягом всієї доби з повністю вичерпаними ресурсами на зниження споживання, вичерпаними ресурсами електростанцій на завантаження та загрозою відключення блоків на АЕС з-за неприпустимої роботи з-за такої низької частоти, у 2014 році ОЕС України працювала нестабільно під час так званих «віялових» відключень електроенергії через тотальний дефіцит палива на електростанціях країни.
Останнім часом до керування в галузі приходить дуже багато нових фахівців. Не завжди вони є дійсно фахівцями. Дуже багато підприємств галузі довго працювали чи досі працюють з керівником в ролі Т.В.О. В будь-якій країні висококваліфікованих фахівців, які дійсно розуміють модні формулювання «регулювання, балансування, маневрування», – одиниці. Але ми чуємо про ці високотехнологічні процеси щодня з усіх боків поруч з коментарем про футбол чи термоядерний синтез. Багато сучасних керівників дуже потребують швидких і легких результатів своєї діяльності (які не мають дійсної цінності у виробництві) з метою особистого піару та підтримки «своєї цінності та незамінності». Таким керівникам довго розтлумачують, чим відрізняється «кВт» від «кВт.години» чи «кВ», і коли вони впевнені, що вже стали досвідченими енергетиками, вони починають піддавати сумніву досягнення та починання «Попередників», ламаючи все без розбору. Після того пробують будувати щось своє, нове, ефективніше і… не встигають – їх змінюють на іншого «Наступника». З таким підходом і коловоротом – прогресивного майбутнього підприємства чи галузі не може бути.
Моя порада і позиція – не треба занадто драматизувати ситуацію, яка склалася в галузі й постійно творити щось нове. Все, що необхідно сьогодні Україні, вже існує у світі. Багато розвинених країн світу вже пройшли шлях інтеграції великих обсягів ВДЕ в енергетику країни. Просто треба уважніше вивчати світовий досвід і, за необхідності, залучати дійсно провідні світові організації до консалтингу.
В попередній розмові я вже наголошував, що треба розробити нову економічну модель роботи ВДЕ в Україні, не буду до цього повертатися. Додам лише наступне :
Станом на сьогодні більшість так званих «експертів» пов’язує нібито «нестабільну» роботу ОЕС України з великою часткою ВДЕ в балансі країни. Це міф.
Енергетика з ВДЕ може «безболісно» інтегруватися в енергосистему за допомогою відповідних існуючих стратегій інтеграції, наприклад :
- Надання електростанціями з ВДЕ системних послуг. Для цього необхідні відповідні зміни в нормативній базі.
- Розгортання об’єктів ВДЕ в тих районах, де вони можуть забезпечувати більшу «системну цінність» (наприклад, ближче до місць найвищого попиту).
- Диверсифікація джерел енергії – взаємне доповнення сонячної, вітрової, гідрогенерації. Паралельний розвиток гідроенергетики.
- Локальна інтеграція ВДЕ з іншими ресурсами. Йдеться про підвищення частки власного (локального) споживання енергії, виробленої на місці, завдяки використанню комплексу рішень. Наприклад, комбінація малих ГЕС та ВЕС з накопичувачами енергії.
- Не допускати неконтрольованих локальних концентрацій ВДЕ.
- Прогнозувати виробництво електроенергії на основі ВДЕ.
До речі, інтегрувати в систему потрібно будь-яку електростанцію, а нестабільність в плані виробництва властива для будь-якого об’єкта генерації (несправності, перебої з постачанням палива і т.д.). Нестабільність блоку 1000 МВт АЕС більш небезпечна для системи ніж ВДЕ!!! До речі, саме цьому резерв вторинного регулювання на завантаження в Україні складає 1000 МВт, от це і є наслідком радянської концентрації виробництва, за яке вже багато років справляється чимала плата за підтримання «резерву на валу» чи «готовність до пуску».
Окремою темою для обговорення є так зване табу «маневрування блоками АЕС». До цієї теми іноді повертається енергетична спільнота України та світу. Україна і світ, на жаль, має трагічний досвід проведення досліду по блоку ЧАЕС. Але маємо і вже проведені досліди по блоку №2 ХАЕС у 2015 році по участі в добовому регулюванні. Також як альтернативу добовому можливо розробити графіки тижневого чи місячного маневрування через ніч, що не забороняється чинними Регламентами експлуатації блоків АЕС (мова йде не про регулювання потужності одного блоку протягом доби, а про використання всього парку блоків АЕС, які знаходяться в роботі на кожний період часу). Ми повинні використовувати всі безпечні технологічні можливості роботи енергосистеми України.
— Тому що технологічної необхідності промислових систем накопичення енергії в нашій країні раніше не було.
Сьогодні багато так званих «експертів» енергетичної галузі у своїх виступах наголошують на терміновій необхідності будівництва високоманеврових потужностей на базі газопоршневих чи газотурбінних установок, і навіть вже сьогодні наголошують на необхідності будівництва систем акумулювання на базі водню. Хочу зауважити, що треба більш критично ставитись до політичних заяв та документів, які є у відкритому доступі. Я думаю, всім нам буде дуже корисно вивчити звіти, висновки та рекомендації Міжнародного енергетичного агентства стосовно питання проблем інтеграції ВДЕ в енергосистеми. Якщо дуже коротко, то висновки наступні:
Інтеграція малих обсягів нестабільних ВДЕ (маю на увазі ВЕС та ФЕС, ГЕС – це стабільне джерело) в енергосистему – не проблема. Під малими обсягами розуміється частка в 5-10%. Саме такий обсяг має на сьогодні Україна.
Фахівці МЕА розподілили чотири стадії розвитку чи траєкторії поширення нестабільних ВДЕ, кожна з яких має свої специфічні характеристики.
Для кожної стадії даються відповідні рекомендації щодо безпечного інтегрування, ось деякі з них :
- На першій стадії частки нестабільних ВДЕ сукупно не перевищують приблизно 3% в річному виробництві електроенергії країни. На цій стадії інтеграція нестабільних ВДЕ не робить помітного впливу на систему. Нестабільна генерація вітряних і сонячних електростанцій «класифікується» на цій стадії як щоденні й «природні» зміни попиту на електроенергію (три роки тому – Індонезія, Південна Африка, Мексика).
- На другій стадії частка ВДЕ у річній генерації становить від 3% до майже 15%. На цій стадії ВДЕ вже починають серйозно впливати на систему, але цей вплив регулюється відносно просто шляхом удосконалення деяких практичних методів управління електроенергетичним/мережевим господарством, наприклад, за допомогою розумного прогнозування виробництва сонячних і вітряних електростанцій, а також гармонізації правового поля можливості регулювання ВДЕ (три роки тому – Чилі, Китай, Бразилія, Індія, Нова Зеландія, Австралія, Нідерланди, Швеція, Австрія, Бельгія).
- На третій стадії частка нестабільних ВДЕ становить від 15% до 25%. На цій стадії виникають суттєві виклики для енергосистеми в плані інтеграції ВДЕ. Їх вплив відчувається як на рівні системи в цілому, так і на практиці роботи інших («традиційних») електростанцій. Тут на перше місце виходить гнучкість енергосистеми – її здатність реагувати на нестабільність і змінність балансу попиту і пропозиції. Головний традиційний ресурс цієї стадії – маневрені електростанції. Поруч починає підвищуватися значення управління попитом і технологій накопичення енергії (три роки тому – Італія, Великобританія, Греція, Іспанія, Португалія та Німеччина).
- На четвертій стадії частка ВДЕ сягає 25-50% річного виробництва і з її короткочасними підвищеннями до 100% добового споживання. Тут виклики мають дуже високотехнологічний характер. На четвертій стадії потрібна ще більша гнучкість системи (три роки тому Ірландія, Данія).
На четвертій стадії розвиток ВДЕ НЕ зупиняється. Можна виділити й п’яту, й шосту стадії.
Лише в умовах тотального домінування нестабільних ВДЕ необхідним стає перетворення електроенергії в хімічні речовини (синтетичні гази, наприклад, метан і водень).
— Частково відповідь на це запитання я дав у відповіді на попереднє.
Вже на сьогодні я бачив достатньо опрацьовані комерційні пропозиції по роботі на ринках ДП та БР чи в «системах управління попитом» систем накопичення електричної енергії на базі літій-титанатних елементів (LTO). Така робота не передбачає якихось кардинальних змін до діючого законодавства. Також ми повинні розуміти, яка буде реакція суспільства на черговий вид «зеленого» тарифу для систем накопичення.
На мою думку, і це підтверджується висновками МЕА, використання систем водневого накопичення для нашої країни ще трохи зарано. Поки ми не забезпечимо достатній рівень інтегрованих в ОЕС України ВДЕ, наш «зелений» водень купувати не будуть, тому що він не буде достатньо «зеленим». А до того часу (ми повинні це розуміти) Європейський союз буде захищати своїх виробників та економіку від наших товарів. Позиція ЄС буде приблизно така: промисловість повинна випускати продукцію без шкідливих викидів і тому, щоб захистити європейських виробників від дешевої конкуренції з країн та регіонів, де кліматичні норми не дотримуються, передбачається значне підвищення ставок ввізних мит. Ви мені можете опонувати – «Європейська Комісія визначає Україну як пріоритетного партнера і закликає розвивати співпрацю задля виробництва електроенергії з ВДЕ, а також виробництва водню». Все вірно, але без достатньо зрозумілих сигналів ЄС для України щодо можливої співпраці в усіх галузях економіки в нашого східного сусіда буде набагато більше шансів повернути ситуацію з Європейською інтеграцією України в інший бік.
Також не треба забувати про питання забезпечення чи підтримання інерційності в енергосистемі, це питання постане швидше ніж використання водневих систем накопичення.
Звісно, Україна повинна готуватися і до «водневого» вигляду майбутньої економіки. Але давайте навчимося розставляти пріоритети наших дій, а не бігти одразу в усі боки.
